1. Не чекай, що твоя дитина буде такою як ти. Або такою як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав дитині життя як же може вона віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому: це незворотній закон вдячності.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: ноша життя дана кожному згідно його сил і будьте впевненим, що дитині її ноша не легша, ніж вам ваша. А може й важча. Бо в дитині ще немає звички.
5. Не принижуй!!!
6. Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини. Мучте, якщо можете і не робите.
7. Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.
8. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили їй.
9. Люби свою дитину будь-якою, бездарною, безталанною. Спілкууйся з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.
   

Поради педагогам

Як правильно спілкуватися з дітьми

Не розраховуйте на те, що дітям схочеться довічно спілкуватися у великому приміщенні, де є інші діти, або при відчинених дверяз (двері для нас - рубіж індивідуального простору). Така атмосфера підказує малюкам: ви перебуваєте у розпорядженні людей, які вас оточують; тут ви постійно на очах у всіх; відчуття "невсипного контролю" з боку більшості позбавляє спілкування інтимності, формалізує й занадто унормовує його.

Великі приміщення, сплановані без перегородок, преобтяжують відчуття дитини: втрата або обмеження природного особистого простору може зумовити в неї погіршення психофізіологічного стану,зростання агресії, навіть незрима присутність поряд з дитиною великої кількості однолітків упродовж тривалого часу може продукувати процеси "отупіння", втоми, зниження уваги, почастішення імпульсивних проявів поведінки.

"Персональна територія" , якою дорожить дитина становить близько 80-90 см кв., отже відстань між співрозмовниками має бути близькою до озаненої; це дасть змогу, при бажанні, дотягнутися до іншого кінчиками пальців протягнутої руки; скорочення відстані засвідчує намагання інтимізувати спілкування, подовження - прагнення уникнути контакту, збільшити "відстань для втечі".

Доцільно запам'ятати: інтимізації спілкування сприяє сидіння дітей спиною до стіни - щоб небажані люди не могли зайти з тилу; бажання малюків бути у безпеці - природне; близькість стіни дає можливість почуватися вільніше, комфортніше при спілкуванні з друзями.

Спілкування буде відкритішим й щирішим, коли співрозмовник сидітиме збоку від дитини під кутом 45 градусів, якщо ж дошкільник і співрозмовник дуже близькі один одному, то вони можуть влаштуватися за столом поряд.